Луцьк, відомий своєю історією та архітектурними пам’ятками, також славиться живою музичною культурою, яку представляють вуличні музиканти. Їх творчість стала невід’ємною частиною міського життя, додаючи емоцій, натхнення і креативності в повсякденність мешканців та гостей міста. Ці артисти своєю діяльністю не лише створюють атмосферу свята, але й заробляють на життя, виконуючи свої улюблені пісні. У цій статті на сайті lutsk.trend.in.ua розкриємо феномен вуличної музики в Луцьку, її переваги та недоліки, а також познайомимо з кількома місцевими вуличними музикантами 2010-х років, які закарбувалися в історії міста.
Вулична музика: користь чи виклик для міста?
Вулична музика — це не просто звуки, що наповнюють міські вулиці. Музика допомагає перехожим відволіктися від рутинних справ, піднімає настрій і створює позитивну атмосферу. Жива музика на вулицях — це шанс для молодих талантів заявити про себе, а для мешканців міста — підтримати артистів.
Однак вулична музика має не тільки позитивні сторони, адже не всім до душі гучні звуки, особливо пізно ввечері, коли так хочеться тиші після важкого робочого дня. Музика може заважати спокійному відпочинку, викликаючи в мешканців дискомфорт через шум. Крім того, іноді між самими музикантами виникає конкуренція за найкращі місця для виступів, що може призводити до конфліктів. А ще сюди можна додати й юридичні аспекти — далеко не всі виступи законні, адже вулична музика часто вимагає спеціальних дозволів.
Культурний вплив та туристичний магніт
Попри виклики, вулична музика робить вагомий внесок у культурний образ Луцька. Вона формує спільноту, об’єднує людей і робить місто живим та гостинним. Музиканти часто беруть участь у благодійних акціях, фестивалях і соціальних проєктах, привертаючи увагу до місцевих ініціатив та піднімаючи рівень культурної свідомості.
Для туристів вулична музика стає своєрідним магнітом. Живі виступи додають місту колориту, створюють незабутні враження та притягують більше відвідувачів. А це, водночас, позитивно впливає на економіку: зростає попит на місцеві бізнеси, кафе та сувенірні крамнички, що також отримують вигоду від збільшення туристичного потоку.
Хоча вулична музика може створювати певні незручності, її культурна цінність і вплив на міську атмосферу важко переоцінити.
Вуличні музиканти Луцька у 2010-х
У минулому десятилітті вуличні музиканти Луцька створювали унікальну атмосферу, граючи на вулицях і площах Луцька, особливо в його центральних частинах, як-от: Театральна площа, пішохідна вулиця Лесі Українки та замок Любарта. Їхня музика охоплювала різні жанри — від фолку до року, від класики до джазу. Згадаймо ж цих талановитих людей Луцька, кожен з яких зробив величезний внесок у музичне життя міста.
Скрипалька Наталя
Наталя — випускниця Волинського державного училища культури та мистецтв, талановита скрипалька з понад 15-річним досвідом. Музика стала для неї невід’ємною частиною життя, адже вона виросла в родині музикантів. У репертуарі дівчини переважали рок-композиції, але вона із задоволенням виконувала й українську класику, наприклад, «Гуцулку Ксеню». Наталя мріяла про сольну кар’єру і сподівалася після навчання в Луцьку продовжити освіту в Національній музичній академії України.
Гра на вулиці для Наталі – це був не просто спосіб вдосконалити свої вміння, а й можливість ділитися музикою з оточуючими. Вона зізналася, що отримувала справжнє задоволення, коли бачила віддачу від перехожих.
«Це дуже круто, коли я бачу, що їм подобається», – говорила Наталя.
Гурт «Never Too Late»
Рівненський гурт «Never Too Late» завжди привертав увагу, коли грав на вулицях міст України, зокрема на вулиці Лесі Українки в Луцьку. Кожний їхній виступ був схожий на повноцінний рок-концерт завдяки потужному звучанню й енергії. Гурт встиг пограти в багатьох куточках України, крім сходу. Склад гурту включав Максима (вокаліст), Сергія (барабани), Івана (бас-гітара) та Вадима (саксофон, клавіші, соло-гітара).
Гурт «Never Too Late» активно працював над записом власного альбому, для чого і збирав кошти під час вуличних виступів. За словами Максима, музика була їхнім основним заняттям і джерелом доходу. На той час вони мали амбітні плани – взяти участь у відомих телешоу й вийти на всеукраїнський рівень, щоб стати впізнаваними серед широкої аудиторії. Вуличні виступи їм приносили задоволення, і саме тому вони вирішили подорожувати різними містами, поширюючи свою музику.
Веселий саксофоніст Влад
Владислав Старенков — музикант із Луцька, який понад три десятиліття радував містян своєю грою на саксофоні та баяні. Музикант родом із Полтавщини, отримав освіту в музичному училищі та консерваторії. Через економічні труднощі в 90-х роках він почав виступати на вулицях. У його репертуарі було понад 400 мелодій, серед яких класичні твори, джазові композиції та популярна музика. Владислав був відомий своєю яскравою зовнішністю з червоним клоунським носом, це додавало його виступам особливого шарму.
Його можна було зустріти на вулицях Луцька майже щодня, де він не тільки грав для перехожих, а й часто спілкувався з ними. Владислав розповідав, що для нього музика є не тільки способом заробити на життя, але також можливістю дарувати людям радість і позитивні емоції. Незважаючи на різні труднощі в житті, музикант залишився вірним своїй справі й відчував підтримку від місцевих жителів, які цінували його талант.
Незрячий баяніст Сергій
Сергій — відомий луцький вуличний музикант, який понад десять років грав на баяні в центрі міста. Незважаючи на втрату зору в дитинстві через пухлину мозку, він зміг опанувати гру на баяні та перетворив це на своє покликання. Сергій не сприймав себе як жебрака, вважаючи свою музику повноцінною роботою.
Щодня він виходив на вулиці Луцька, де виконував твори різних жанрів — від народної музики до популярних пісень. Крім музики, Сергій активно займався спортом і відвідував спортзал, прагнучи вести повноцінне життя. Він мріяв, щоб люди бачили в ньому не тільки музиканта, а й звичайну людину з власними мріями та цілями.
Гурт «Hot brass band»
Гурт «Hot brass band» складався з чотирьох випускників Волинського державного училища культури та мистецтв: Андрія Волянюка (туба), Геннадія Купріюка (барабани), Олександра Пачки (труба) та Вадима Прокопчука (тромбон). Після отримання освіти хлопці почали грати разом і вирішили назвати гурт «Hot» через спеку, в яку вперше виступали на вулиці Лесі Українки. У їхньому репертуарі – джаз, українські народні пісні, рок та поп-музика.
Хлопці мріяли про великі сцени й гастролі, продовжуючи виступати на вулицях Луцька та вдосконалюючи свою майстерність.
Підсумок
Вулична музика в Луцьку була і є не лише формою самовираження для артистів, але й важливою частиною культурного життя міста. Вона робить наше місто яскравішим, дарує емоції та об’єднує людей. Незважаючи на певні виклики, вуличні музиканти продовжують радувати слухачів. Музичні традиції, що формуються на вулицях, можуть бути основою для нових культурних ініціатив і співпраці між артистами та місцевою владою, що сприятиме розвитку культурного середовища Луцька.
