З музикою в серці: життєвий шлях народного артиста Василя Чепелюка

Вокаліст та композитор Василь Адамович Чепелюк зумів здобути визнання в Україні. Шанувальники по всій країні з нетерпінням чекають на його концерти. Велика кількість українців знаходять у творчості митця композиції за власними переконаннями, пише lutsk-trend.in.ua.

Біографія 

Народився Василь Чепелюк у волинському селі Холоневичі. Батьки серйозно дбали про різнобічний розвиток своїх дітей та намагалися зробити для них якомога більше. Малому Васильку у 5 років тато придбав справжній баян «Україна». 

Син здивував батьків, оскільки дуже швидко пройшов мінімальне навчання та почав грати на музичному інструменті. Згодом навіть організовували його виступи, на яких була присутньою чимала кількість відвідувачів. Вже у третьому класі хлопчик давав концерти. Першими його слухачами були доярки із сільської ферми, яких у ті часи урочисто вшановувало радянське керівництво.

Згодом він навчався у Луцькому культосвітньому училищі. Вищу освіту здобув вже не у волинському виші, а в українські столиці. Василь вирішив вступити до Київського інституту культури, де отримав необхідні знання. 

У 70-х роках виконавець співав в армійському ансамблі. Солістом Волинського хору став з 1979 року. Гастролював різними країнами Європи. Зокрема побував у Франції, Данії, Німеччині, Чехії Польщі, Словаччині, Швеції, Югославії. 

Василь Чепелюк завжди брав активну учать у різних мистецьких заходах. Це стосується як всеукраїнських виступів, так й міжнародних. Виконавець неодноразово входив до оргкомітету, який займався проведенням фестивалів «Поліське літо з фольклором», «На хвилях Світязя», «Шоу-2000», «Берегиня», «Золота підкова» тощо.

За тривалі роки своєї діяльності співак зумів випустити чимало композицій. На 40-літній ювілей творчості він представив четвертий альбом «Ода Лучеську», а також підготував проведення концерту «Моя мистецька сповідь».

Василь Адамович здобув вагомі результати й на педагогічній ниві. Він працював викладачем у Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Його досвід перейняли чимало студентів, які прагнуть також присвятити себе творчості та розвитку української культури. 

Займався Чепелюк й волонтерською та благодійною діяльністю. Він допомагав військовослужбовцям Збройних сил України під час російської агресії проти української держави.

Вплив родини 

На сімейній раді, коли Василь планував подальший шлях в освіті, постановили, що повинен стати інженером. Батьки хотіли аби син вступив до автодорожнього інституту у Луцьку. Батько був ображений та дещо розлючений, що син не пішов навчатися на технічний фах.

Юнак прагнув стати студентом музичного училища, але закінчилося прийняття документів. Та за порадою своїх викладачів вирішив поїхав на прослуховування в культосвітнє училище. У його виконанні «Чорні брови, карі очі» вразили викладачів. Згодом йому відкрився мистецький шлях.

За три дні після прослуховування він прибув додому. батьки запитали чи вдалося поступити. Дізнавшись, що син навчатиметься не на інженера, не дуже зрадили такій новині. Особливо був розчарований батько. Василь запам’ятав його слова: «О, то ти вернешся до нас завклубом». 

Згадує співак з великою вдячністю й своїх педагогів. Сам він зізнається, що сформувався як лірико-драматичний тенор в армійському хорі. Він відчув у колективі конкуренцію, тому постійно працював над собою.

На Волині Василь Адамович проявив себе дуже ефективно. Його запрошували як соліста в основні колективи та заклади музичного спрямування. Прізвище співака все частіше звучало, а мешканці краю почали впізнавати видатного виконавця на вулиці. 

Вже на своє 30-річчя співак зумів заробити авторитет. У ресторані “Стир”, куди він запросив відзначити подію, були присутні відомі колеги – «Тріо Мареничів», Василь Зінкевич, Володимир Карпусь, Іван Секлія, Ліля Загородня. Саме тоді його батько виступив з промовою та заявив, що пишається сином. Для Василя це були найкращі слова. 

З мамою також пов’язано чимало приємних спогадів. Він дякував їй, що перед смертю вона зуміла йому передати повстанську пісню «Біла черемшина». Це було у 2012 році. Родинна історія про славетного дядька-повстанця також вплинула на творчість виконавця. 

По маминій лінії у Василя був дядько, який воював у складі УПА. Його підстрелили комуністичні окупаційні загони. Усю ніч чоловік стікав кров’ю, а згодом засипав себе землею та листям. Його брат, взявши коня, знайшов тіло у лісі та привіз у село.

Дядькові Василя зробили труну і похоронили. За три дні представники НКВС дізналися про це. Російські нелюди вирили могилу, дістали тіло з труни та спалили. Усіх, хто був причетний до події, вивезли у заслання до Сибіру. 

Зі скорботою у голосі митець згадує ті страшні часи. Він не забув мамину історію та повстанську композицію включив до свого альбому.   

ДТП

У житті Василя Адамовича траплялися й негаразди. Одного разу з ним сталася ДТП. Це відбулося на трасі Житомир—Рівне неподалік села Пилиповичі за два місяці після 50-річного ювілею. 

Син співака Ігор розповів представникам преси, що у момент аварії перебував за кермом «Мерседеса-124». Разом із батьком та своєю дружиною повертався з  Житомира, де організували концерт Василя Чепелюка. 

Автомобіль за межами Пилипівки раптово став некерованим. Ігор припустив, що лопнуло колесо і транспортний засіб почало заносити на зустрічну смугу. Згодом автівка протаранила відбійник та кілька разів перекинулася. 

Саме у цей час узбіччям дороги їхали на велосипедах дві жінки. Автівка їх збила. 

Василя Адамовича з переломом тазостегнового суглоба ті іншими пошкодженнями доставили до лікарні. Двоє покалічених жінок також опинилися у медичному закладі. Водій, його дружина та ще одна жінка, яка їхала на велосипеді, отримали незначні ушкодження.

Згодом співака відправили до Волинської обласної клінічної лікарні. Друзі та шанувальники переживали за Василя Адамовича. Уся підтримка та допомога надавалася виконавцю. Згодом він одужав та знову почав займатися улюбленою справою. 

Нагороди

Василь Чепелюк є Почесним громадянином Луцька від 21 серпня 2019 року. Його внесок у розвиток музичної культури Волині оцінили на найвищому рівні. 

Варто зазначити, що ще наприкінці 80-х років Чепелюк зумів довести, що гідний вважатися одним із найкращих представників української сцени. Співак стрімко перевершував успіхи інших та здобував всеукраїнське визнання.     

У 1989 році йому надали звання Заслуженого артиста України. Внесок у розвиток української культури та мистецтва був вагомим.  

У 1993 році прізвище співак ще частіше звучало на телебаченні та у публічному просторі. Він отримав звання Народного артиста України.

Багаторічна творча робота, патріотизм, високий рівень професійності дозволили закарбувати ім’я виконавця у пам’яті поколінь. У 2017 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Шанувальники таланту митця завжди з нетерпінням чекають на його виступи. Велика кількість відвідувачів зажди модна побачити під час виступів співака. Самі ж прихильники зізнаються, що отримують від виконання композицій волинянином неабияку радість, оскільки на його пісню озивається душа.