Перші кінотеатри Луцька

Кінотеатри у Луцьку відігравали значну роль у культурному середовищі. Історії масової демонстрації кіно у головному місті Волині понад 100 років.

Вперше у світі кіносеанс влаштували наприкінці ХІХ століття. На бульварі Капуцинів брати Люм’єри організували прем’єру. В той день реалізували всього 35 квитків, вартістю один франк, але винахідники кінематографу згодом отримали черги з охочих подивитися перші кінострічки. Дебют виявився вдалим, а кінематограф поширився у різних країнах Європи, пише lutsk-trend.in.ua.

З того часу змінилася чимало. Кінотеатри процвітали та були головним місцем масового перегляду фільмів, доки не винайшли відеомагнітофонів. Люди згодом почали дивитися фільми у домашніх умовах.

Перший безіменний кінотеатр 

«Сінематограф Люм’єра» – перше у світі кіно. Апарат мав довжину кілька метрів. Він проєктував зображення на екран. Картинка у перших апаратах була доволі швидкою та нестабільною. Під час показів зазвичай присутніми були кілька музикантів. Вони забезпечували відповідний супровід. Сеанси тривали 10-20 хвилин. 

Перші кінотеатри у Луцьку фактично з’явилися на початку ХХ століття. У 1908 році у місті вперше показали кіно. Представники «Луцького товариства тверезості» були причетним до організації трансляції. Для того, щоб залучити якомога більше людей, товариство вдалося до використання демонстрації «живих картин». Пересувну установку у дерев’яному літньому театрі можна назвати першим кінотеатром. Вона розташовувалася на місці теперішньої луцької школи №8, що біля Старого ринку.

Стаціонарні покази вперше розпочалися взимку 1909 року. Представники товариства орендували зал на 8 місць. Перший стаціонарний кінотеатр Луцька не мав назви. Він проіснував всього півтора року. Він функціонував на першому поверсі житлового приміщення. Це будинок на перетині сьогоднішніх вулиць лесі Українки та Ковельської. 

Електрика була дуже важливою складовою для організації роботи кінотеатрів. Електротеатри відповідно мусили розташовуватися неподалік. Перша на території міста електростанція була створена на перетині теперішніх вулиць Ковельської та Романюка. 

Електротеатри

У 1909-1910 роках організували роботу електротеатру «Оріон» на вулиці Шпитальній. Установа була розрахована на 300 місць. У приміщенні розташовувався вестибюль, апаратна і невелика сцена.

У 1911 році відкрили ще два електротеатри «Ренесанс» і «Модерн». Будинки, у яких відбувалися демонстрація стрічок, розташовувалися вище від так званих будинків Кронштейнів. Ці споруди побудували представники найбагатших єврейських родин.  

«Замок Любарта» – назва п’ятого електротеатру. У 1916 році його збудували у самому замку за кошти військових. Це був дерев’яний літній театр. У ньому організовували вистави та показували «живі картини».

Оріон 

Трансформація кінотеатрів за другої Речі Посполитої відбулася найбільш кардинально. У 20-х роках за польської влади розпочинають роботу перші повноцінні кінотеатри. Наприкінці десятиліття з’являються стрічки зі звуком. Самі стаціонарні приміщення мали змогу вмістити кілька сотень людей. 

У 1920-х роках електротеатр під назвою «Оріон» мали намір збільшити та розширити. Архітектори вирішили влаштувати великий міський кінотеатр. Початок його роботи відбувся 10 травня 1925 року. В «Міському», окрім кіно, також виступали учасники вистав. Організаторами були представники Луцького міського театру імені Юліуша Словацького.

Чари

Роботу кінотеатру «Чари» організували на вулиці Генріка Сенкевича поруч із міським. Цей кінотеатр не був із дешевих. В установі облаштували кілька десятків місць. Для глядачів пропонувалися денні та нічні сеанси. 

Наприкінці 20-х він вже припинив діяльність. Будинок на розі вулиць Кривий Вал та Богдана Хмельницького, у якому функціонував кінотеатр, зберігся. Раніше у ньому працював магазин «Місто».   

Аполло

Другий поверх будинків на вулиці Ягеллонській (Лесі Українки) функціонував кінотеатр «Аполло». Установа належала єврею Фроїму Бронфену. Вхід також був не з дешевих. 

У невеликому залі розташовувалися м’які крісла, а саме приміщення отримало зовнішній дизайн у вигляді декорованого шовку. Поряд з екраном було місце для скрипаля та піаніста, які створювали музичний супровід фільмів. Розпочав роботу заклад у 1929 році.

Любарт (Сонце)

Луцький магістрат у 30-х роках оголосив конкурс щодо побудови найбільшого у місті кінотеатру. Перемогу здобув проєкт на 525 місць. Архітектор Францішик Кокеш виявився найбільш вдалим у своїх пропозиціях.

Споруду збудували у 1934 році на вулиці Ягеллонській (Лесі Українки). Кінотеатр спочатку отримав назву «Любарт», потім – «Сонце» (польською – Słońce).

Заклад був дуже популярними серед лучан. Колекціонер Тадеуш Марцінковський пригадував, що з маленькими дітьми постійно ходив у «Сонце». У закладі показували діснеївський фільм «Білосніжка і сім гномів». Він пригадував як разом із малюками тривалий час сидів по кілька сеансів поспіль.

«Ми слухали пісні. Я сміявся та плакав разом із дітьми. Враження від сенсу незабутні», – пригадував чоловік.  

Полонія

Наприкінці 30-х років темпи будівництва кінотеатрів пришвидшуються. Згодом звели «Полонію», яка була розташовану у сучасному Палаці культури міста Луцька.

Будівництво закладу відбувалося за кошти єврейської родини Глікліхів. Спорудження йшло біля майдану Габріеля Нарутовича – тепер Театрального майдану.

«Полонію» так й не встигли добудувати, оскільки згодом війська фашистської Німеччини та комуністичного СРСР вторглися на територію краю. Окупаційний режим більшовиків облаштував пожежну частину у приміщенні. З середини 1950-х років будівля стала будинком культури.

Лучани пригадували, що за польських часів постійно транслювали голлівудські стрічки. Популярними були, наприклад, фільми, де у головних ролях був Чарлі Чаплін.

Більшовик 

Польські архітектори відіграли важливу роль у будівництві кінотеатрів у головному місті Волині. Архітектор Красінський запропонував створити заклад у стилі польського функціоналізму та розташувати його на П’ятницькій гірці. Це місце лучани знають за приміщенням міської ради, поблизу Будинку побуту, де існує занедбаний сквер з фонтаном.

Кінотеатр отримав зал на 650 місць. Відкрили цей кінотеатр вже в 1941 році під назвою «Більшовик». Місто окупували радянські війська, а комуністична влада розпочала просувати свою ідеологію.

Під час німецької окупації робота кінотеатру тривала. Зал розділили на дві частини: в одній була табличка «Тільки для німців», інша – для місцевого населення.

Німці замінували кінотеатр, коли відступали з Луцька. Підірвати приміщення не встигли. 

Батьківщина

За періоду СРСР кінематограф виконував ідеологічну функцію. Будівництво кінотеатрів вважалося одним із першочергових завдань для розвитку комуністичної культури та впливу на думки широких верств населення.

Під час Другої світової війни польські кінотеатри занепали. «Міський», «Сонце», «Чари», «Аполло» та недобудований «Полонія» відійшли у небуття. Згодом розпочали будівництво перших радянських кінотеатрів. Зазвичай це були прості будівлі, без якоїсь величі та вишуканості. Відкривали кінозали у пристосованих приміщеннях.

Кінотеатр на П’ятницькій гірці під час післявоєнної відбудови запустили у дію. «Нові пригоди Швейка» – перший фільм, який показали. Це відбулося у 1943 році.

У перерві між сеансами у кінотеатрі виступав оркестр, співали пісні. Згодом кінотеатр 

вирішили переназвати на «Батьківщину». 

Піонер

У радянські час на вулиці, яка називалася Лесі Українки, функціонувала хасидська синагога Олицький Бет-гамідраш. Під час війни вона чудом збереглася. 

Радянські чиновники розпорядилися єврейську будівлю підлаштувати під кінотеатр. Згодом його назвали «Піонер» (з 90-х років ХХ століття – Центр дитячої творчості «Диво»).

Мир 

Ще один культовий кінотеатр у Луцьку був відомий під назвою «Мир». Він був розташований у районі Красне. На фотографії 1916 року будівля, де була розміщена установа, зафіксована. 

Кінотеатр «Мир» був розташований на вулиці Ковельській. Тепер в ньому – Луцький районний будинок культури.

Комсомолець 

За радянських часів один із перших кінотеатрів був зроблений з дерева. Він отримав комуністичну назву «Комсомолець». Будинок розташовувався на вулиці 17 вересня. Це навпроти перехрестя з вулицею Шопена, на місці будинку №12.

Кінотеатр все ж знесли під час масштабного будівництва. Це відбулося за реконструкції вулиці Леніна з адміністративним та житловими будинками обкому, цей кінотеатр знесли.

Хроніка 

Згодом на тій же вулиці червоно вождя спорудили обкомівський будинок. У ньому почав роботу кінотеатр «Хроніка». Його історія розпочинається з 1957 року. Тоді з’явився перший проєкт будівлю біля обкому. Кінотеатр функціонував понад 30 років. 

Комсомолець на майбутньому Майдані   

Всередині 1950-х у Луцьку збудували інший кінотеатр. Йому знову на дали назву нещодавно розваленого «Комсомолець».

Цей кінотеатр був розташований на розвилці теперішніх вулиць Дубнівської та Рівненської (Київський Майдан). Біля нього спочатку стояв пам’ятник Чкалову, а потім – скульптура «Робітник і колгоспниця». Ці потворні радянські спорудили ліквідували у 90-х роках ХХ століття. Кінотеатр простояв приблизно 50 років, згодом його знесли.

Зміна 

Поступово змінювалася архітектура й самих кінотеатрів. У 60-х роках розпочинається будівництво житлових будинків. Зовні й на будівлях, які вважалися культурними осередками, можна було спостерігати вплив архітектури Заходу. У цей активізується радянський модернізм. Ознаки європейської й американської архітектури також спостерігаються, а сталінський псевдокласицизм відходить у забуття.    

Кінотеатр «Піонер» саме був прикладом таких змін. Стилістика закладу поступово змінилася. У будівлі збудували гардероб, а вхід зробили з іншого боку й оформили фасад у сучасній стилістиці з використанням панно. Десь у той час змінили й назву кінотеатру. Згодом він називатиметься «Зміна» та стане одним із найпопулярніших у Луцьку.

З 90-х років в установі розпочав роботу центр дитячої творчості «Диво». Кінозал для дітей також функціонує.

Малятко

Кінотеатр «Піонер» отримав свій філіал. У 1961 році його було організовано на станції дитячої залізниці. Кінотеатр «Малятко» надавав змогу відвідувачам отримати доступ на 45 місць. 

Промінь 

Робота архітектора Ростислава Метельницькиого виявилася найбільш вражаючою, оскільки самі він відповідав за будівництво кінотеатру «Промінь». У будівлі зробили зал на 12 тисяч відвідувачів. Це була безпрецедентна кількість місць для Луцька того часу. Згодом кількість місць зменшили до 988. Запустили в експлуатацію кінотеатр у 1970 році.

«Промінь» дивував світлим та просторим фойє, великими вікнами. Настінний горельєф Віктора Шингура прикрасив інтер’єр будівлі. 

Для міста у той час цілком вистачало й шести кінотеатрів. За статистикою 1976 року, кожен лучанин бував у кіно 20 разів на рік. «Промінь» виявився фактично головним у місті. На це й впливало розташування поблизу центру.

Луцьк 

За радянських часів останній збудований кінотеатр у Луцьку отримав назву міста. Він розташовувався на проспекті Молоді. 

Відкриття закладу відбулося у 1985 році. Будівельники, що його спорудили були першими глядачами. У залі було 570 місць. Всередині був оздоблений деревом та мармуром. У фойє розташовувалися гральні автомати, які поступово виявилися найбільшою проблемою для молоді.

З початку 2000-х років в установі організували роботу більярдний клуб. Згодом кінозал зазнав занепаду. Луцька молодь знає це приміщення як один з перших модних нічних клубів міста – «3000» («Трьошка»). Згодом його перейменували у нічний клуб «ХХІ століття». Заклад набув славу місця, де збираються асоціальні елементи міста.

Comments

.,.,.,.