Від загубленого “Сонця” до занедбаної “Зміни”: втрачені кінотеатри Луцька

Кінотеатри у Луцьку завжди були популярним місцем для відпочинку. У міжвоєнний час у ХХ столітті у місті з’явилися перші великі та просторі зали для перегляду німого кіно, пише lutsk-trend.in.ua.

Деякі заклади відіграли значну роль у розвитку кіноіндустрії міста. Значна частина з них вже втрачена та відновленню не підлягає. Для багатьох поколінь лучан це пам’ятні місця, які назавжди залишилися у серцях та спогадах.

“Чари”

За Другої Речі Посполитої відбувся справжній розквіт мистецької культури у Луцьку. Серед перших кінотеатрів можна пригадати “Чари”. Він був розташований на вулиці Генріка Сенкевича. Це був кінотеатр із достатньо вартісними квитками на кілька десятків місць із денними та нічними сеансами.

За 20 метрів від будівлі працював Міський кінотеатр (Волинський академічний театр ляльок). Саме за цієї причини установа занепала у 20-х роках ХХ століття. 

У своїх спогадах луцька довгожителька Ірина Левчанівська пригадувала як “Чари” відроджували свою діяльність. Сама будівля, де функціонував кінотеатр, збереглася. Вона розташована неподалік приміщення мерії на розі вулиць Кривий Вал та Богдана Хмельницького.

“Сонце” 

Ще один яскравий кінотеатр також створили за польського періоду. Його назва “Сонце” (польською – Słońce). Заклад запам’ятався поколінню, яке вперше дивилося в Луцьку диснеївські мультики. Також кінотеатр був одним із найбільших у місті. Відвідувачі отримали змогу дивитися на той час популярні голлівудські стрічки. 

Магістрат у 30-х роках оголосив відповідний конкурс на будівництво найбільшого кінотеатру. Під час відбору перемогу здобув проєкт луцького архітектора Францішка Кокеша. Він пропонував створити установу на 580 місць. Кінотеатр побудували у 1934 році на вулиці Ягеллонській (вулиці Лесі Українки). Будівлю так й не вдалося зберегти. Згодом, де стояла споруда, нині розташований сквер зі скульптурою жінки – на перетині Сенаторки Левчанівської та Лесі Українки.

Урочисте відкриття кінотеатру у неділю 12 жовтня 1933 року. Поступово на трансляцію фільмів збиралися масово люди. 

Нова будівля була дуже сучасною з технічного боку. Глядацька зала опалювалася теплим повітрям. В умивальниках завжди була тепла вода. Цей факт оцінювали як надважливий, оскільки центральний водогін запустили у дію у 30-х роках. На території усього приміщення функціонувала сучасну вентиляційну систему з електродвигунами.

Споруди так й не залишилося для нащадків. Установа розташовувалася на теперішній вулиці Сенаторки Левчанівської побудували житловий будинок. Невеликий сквер залишили на іншій частині. Згодом на місці кінотеатру можна було побачити тільки кілька дерев, скульптура та дві лавки, яка залишилася від міжнародного скульптурного пленеру, який організували на території Луцька у 2001 році.

“Зміна”

За радянського періоду перегляд фільмів набуває масового характеру через популяризацію у світі. У 60-х роках група архітекторів запропонувала втілювати модернізм на свій лад під час спорудження будівель. 

Згідно правилам нової стилістики, вирішили перебудувати кінотеатр “Піонер”. До закладу добудували гардероб. Десь у той час змінили й назву кінотеатру. Тепер він став називатися “Зміна”, і це знаменитих кінотеатр для багатьох поколінь лучан. Кінотеатр отримав надзвичайну популярність. Містяни масового ходили на трансляцію стрічок.

За новітньої історії України у приміщенні розмістили центр дитячої творчості “Диво”. Споруда поступово занепала, а чиновника Луцька не доклали зусиль для її збереження. Міська влада та місцеві депутати не спромоглися зберегти пам’ятку, яка для містян була важливою.   

“Хроніка”

Період радянської окупації деяким громадянам подобався, оскільки кінотеатри інтенсивно впливали на свідомість. Люди вірили у світле майбутнє та сподівалися, що їхні плани збудуться. 

Один із кінотеатрів, який користувався популярністю, отримав назву “Хроніка”. Будівля розташовувалися на центральному міському майдані.

Кінотеатр урочисто відкрили 13 жовтня 1959 року. “Хроніка” була спеціалізованим закладом. Тут для глядачів показували незначну кількість художніх фільмів, як в інших подібних закладах. Відвідувачі отримали можливість ознайомитися з кіножурналами та документальними фільмами. Згодом у будівлі запрацювала піцерія. 

“Луцьк”

Кінотеатр “Луцьк” виявився останнім за радянських часів. Установу збудували на проспекті Молоді. Урочисте відкриття відбулося у вересні 1985 року. 

Будівельники, які брали участь у спорудженні кінотеатру, були першими, кого запросили на перегляд фільмів. У залі було 570 місць. Всередині був оздоблений деревом та мармуром. У фойє розташовувалися гральні автомати.

У 90-х роках кінотеатр не втратив своєї популярності, але згодом все же часи змінилися. Установу переробили на нічний клуб. Такі зміни розпочалися у другій половині 90-х років. Частину приміщення зайняв більярдний клуб, зал пустує. Значна частина луцької молоді знає це приміщення як один з перших модних нічних клубів міста – “3000” (“Трьошка”). Він згодом був перейменований у нічний клуб “ХХІ століття”.

Варто зазначити, що поблизу кінотеатру розташувався літак, у якому для дітей теж організували показ кіносеансів. Авіасудно ІЛ-18 списали зі складу цивільного флоту СРСР та вирішили подарувати Луцьку у 1981 році. Літак прилетів з міста Ульяновська на військовий аеродром у Вишкові, що під Луцьком. Спецтехніка згодом доставила його на вулицю Ворошилова (проспект Молоді) у квітні того ж року.

У різні часи у літаку був відеосалон та бар. Проте переважно літак все ж стояв порожнім та був своєрідною пам’яткою історія авіабудування міста. 

Занепад 

Для більшості кінотеатрів області у 90-х роках ХХ століття настав час занепаду. Статистика показала, що у 1992 році на території краю розташовувалися 922 установи. Люди відмовляли собі у найнеобхіднішому.   

У 1994 році заклад вимкнули від опалення. Його директор жалівся, що на стінах будівлі з’явився грибок, який починав роз’їдати їх. Кінотеатри самостійно намагалися шукати стрічки для показів, але поступово щороку кількість відвідувачів падала.

Поява місцевих телеканалів “Тоніс” та “Скатеб”, які показували фільми безкоштовно, також вплинули на ситуацію. Першим чиновники вирішили припинити діяльність кінотеатру “Батьківщина”. Це відбулося у 1993 році. Приміщення отримали у своє розпорядження представники Волинської обласної державної телерадіокомпанії.

У 1996 році вже не працювали “Зміна”, “Хроніка” та “Комсомолець”. З наступного року вони вже перестали показувати. Мода на відеомагнітофони також сприяла занепаду культури кіно. З другої половини дев’яностих мати вдома “відік” мусила фактично кожна заможна сім’я.

Залишився працювати тільки “Промінь”. У 2012 році його теж спіткала лиха доля, оскільки міська рада виставила об’єкт на продаж. 

У 2009 році тут відкрили кінокомплекс у розважальному центрі “Адреналін”. Розважальний центр “ПортСity” також запустив чотири кінозали. Ці заклади частково компенсували втрату популярних раніше установ. 

Повністю розвиток інтернету не зміг “знищити” кінотеатри. Вплив технологій зробив спеціалізовані заклади інвестиційно привабливими й перспективними проєктами.

Comments

.